| Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Вівторок, 23.04.2024, 15:21 | |||||||||
Управитель ОСББ | ||||||||||
Хто господарХто в будинку господар.
Після введення у 1992 р. в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» громадяни, які користувалися квартирами державного житлового фонду на умовах найму, отримали право на їхню приватизацію в порядку та на умовах, визначених цим законом.
Одночасно з отриманням у приватну власність своєї квартири громадяни автоматично стали ще й співвласниками усього будинку: ч. 2 статті 10 згаданого закону свідчить, що «власники квартир багатоквартирних будинків ... є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку...
Допоміжні приміщення (комори, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають».
У статті 382 Цивільного кодексу України чітко визначено правовий статус переліченого майна: «Власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку».
Це саме право та співволодіння, і, відповідно, розпорядження спільним сумісним майном визначив Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 березня 2004 р. № 4-рп/2004, у якому було підтверджено право спільної власності власників приватизованих квартир на допоміжні приміщення, до того ж без зв'язку із фактом створення або відсутності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Особливість цієї спільної сумісної власності полягає в тому, що її об'єкти не можна поділити на частки, а ці частки - виділити в натурі. Тому всі власники житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку «приречені» бути співвласниками так довго, як довго вони матимуть статус власника житлового чи нежитлового приміщення у цьому будинку.
А практична сутність права співволодіння спільною власністю у багатоквартирному будинку означає, що тільки співвласники ухвалюють рішення із розпорядження своєю спільною нерухомістю.
По-перше, тільки співвласники визначають - хто управлятиме та обслуговуватиме будинок.
Іншими словами, окрім самих співвласників конкретного багатоквартирного будинку, цей будинок більше нікому не належить і, відповідно, не потрібний. Поняття «будинки власності територіальної громади» уже давно не відповідає правовим реаліям, оскільки, як правило, усі приватизовані багатоповерхівки належать уже не громаді, а співвласникам. У комунальній власності залишилося лише не більше ніж 10% неприватизованого житла і точно такої частки - у загальному неподільному майні багатоквартирних будинків.
Тому у мешканців будинку немає іншого виходу, як рано чи пізно навчитися управляти своїм майном та обслуговувати його - створивши об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) або передоручивши це від його ж таки імені ЖЕКу (приватному, комунальному).
По-друге, незалежно від створення або нестворення ОСББ, співвласники, а не ЖЕК чи місцева влада, вирішують як використовувати свої підвали, дахи, стіни та інше «майно».
Нічого поганого у тому, що підвал є зайнятим майстернею ЖЕКу чи здається в оренду, немає. Але питання в тому - чи хочуть цього самі власники, або, більш того, чи немає порушень в експлуатації приміщень?
Наприклад, відповідно до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 р. № 76, не допускається:
Так чи інакше, але співвласники багатоквартирного будинку мають повне право або припинити таке несанкціоноване використання їхньої спільної власності, або, наприклад, зобов'язати орендаря провести ремонтні роботи у будинку як «відкуп». Таким чином, якщо раптом підвал Вашого будинку здається в оренду і Ви з цим не згодні, тоді насамперед зверніться до органу місцевої влади, який управляє комунальною власністю, з вимогою розірвати договір оренди (див. зразок). Звісно, що ця заява буде першим кроком на шляху повернення права розпоряджатися своїм майном, за яке треба буде ще боротися і написати не один документ.
|
|
|||||||||
Всі права застережені ПП "АІРІС" | 